Мережка. Частина третя: стовчики.

Мережка стовчики є одним із видів мережки, що виконується настилом штопальним швом. Її використовують при оздобленні одягу та різноманітних декоративних виробів як то серветки, скатертини, фіранки тощо. Як і прутик, частіше всього вона виконує роль обмежувальної лінії з обох боків в орнаменті.

Варіанти виконання можуть бути доволі різноманітними. Це і червоними нитками по білому полотну і нитками в тон полотна (білимо по білому), і світло сірими чи блакитними по білому.

Мережка. Частина друга: прутик.

Прутик — це найпоширеніша і найпростіша мережка. Вона є основою величезної кількості схем, неї обшиваються краї одягу як і лиштвою. Краї підшивалися прутиком через чисницю (1/10 частина пасма ниток, пасмо складалося з 30 ниток, отже чисниця - це 3 нитки) — робилися тоненькі прутики обвиванням трьох ниток.

Прутиків існує багато видів. Ми почнемо з двох простих: одинарний (однобічний) та подвійний (двобічний, звичайний).

В попередньому уроці ми підготували тканину зробивши закріпки а зробивши смужку з чотирма висмикнутими нитками. Тепер ми будемо використовувати цей зразок.

Мережка. Частина перша: закріплення країв мережки.

"Ivan Honchar museum vyshyvanka 05"
від Riwnodennyk -
Власна робота.
Ліцензований під CC BY-SA 3.0
через Вікісховище.

Мережка — це одна з технік вишивання, що належить до рахункових швів. Часто використовується в шитті українських жіночих сорочок. У вишивці вона може бути як основним візерунком, так і відмежовуючою лінією, мережкою підшивають низ сорочок, манжетів та комірців.

В основному мережку шиють білими нитками по білому полотні, але в Україні досить розповсюджені варіанти шиття блакитними нитками по білому та світло-сірими нитками по білому.

В залежності від того, як виконують мережку, її розрізняють декілька видів:

• одностороння — мережку вишивають з одного боку смужки полотна де висмикнуто нитки 
• двостороння — відповідно вишивають з обох боків смужки з висмикнутими нитками
• проста і складна — від одної до багатьох смужок мережки з різноманітними візерунками
• вузька (до 2 см) і широка (ширша, ніж 2 см) — широку мережку бажано вже вишивати на п'яльцях.

Український народний костюм на подіумі 36-го Ukrainian Fashion Week

Хочу сьогодні розказати вам про дійство, що відбулося пів року тому, а саме 25 березня 2015 року. 36-й Ukrainian Fashion Week був примітний тим, що глядачі побачили на подіумі український народний костюм – українські строї в комплексі, правильно одягнені. Це відбулося завдяки проекту "Витоки" — спільного проекту українських дизайнерів та Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».

Більше про саме дійство та фото костюмів з описами можна знайти за прямим посиланням: Український народний костюм вперше на подіумі Українського тижня моди

Приємного перегляду!

Штапівка двобічна. Майстер-клас на прикладі невеликого зразка.

Процес вишивання невеликого зразка двобічної штапівки на основі схеми, знайденої на просторах мержі. Основується на шитті так званих кривульок — косих стібків.

Вишиваємо на канві стібками 2*2 квадратики (вічка) ниткою муліне в 4 складення. В результаті у нас вийде ось такий зразок.

Процес створення я втисла в ролик довжиною в 2 хв. 30 сек. Буду дуже рада отримати відгуки.

Рожаниця

Скіфське каменерізне мистецтво

Основне призначення всіх символів і оберегів, що оточували наших предків — це захист себе, своєї оселі, худоби та врожаю, всього того світу, в якому вони жили і котрий годував і захищав їх.

Стосовно жінки особлива уваги приділялася захисту в ті періоди життя, коли вона готувалася до зачаття, збереження плоду та легких і благополучних пологів. Це спостерігається ще з часів Трипілля в тих зразках предметів побуту, що дійшли до нас і потім бачимо ці символи перенесеними на одяг. Символ плідності взагалі досить вагома частина всієї символіки. Зернятко в комірці, квітка з заповненою серединкою, вусики, пуп’янки. Досить часто в орнаментах можна зустріти стилізовані жіночі постаті з піднятими чи опущеними руками. Підняті руки — це прохання про плідність, опущені — охорона. Кам’яні баби в степах України (і скіфські скульптури VI-III ст. до н. е. і кипчацько-половецькі ХІ-ХІІІ ст.) мають опущені, або схрещені на животі руки (або тримають чашу в схрещених руках).

Засіяне поле

Культові жіночі статуетки з глини. Ранньотрипільська культура.

Поселення Лука-Врублевецька на Дністрі. 

Хмельницька область.

Богині орачів-оріїв (невеликі глиняні жіночі фігурки) мали на тілі особливі символічні знаки. На місці грудей зображали подвійну спіраль, а на животі або на лоні — ромб, розділений на чотири долі. В кожну долю ще в сиру глину до випалювання втискали по одній хлібній зернині.

Цей ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле і в той же час це родюче місце богині, плід у її лоні.

Існує думка, що такі зображення наносилися і на тіла трипільських жінок шляхом татуювання. А вже потім магічні малюнки перенеслися на одяг — вишивану сорочку, плахту, тканий пас, рушник, килим, ряднику і багато іншого.