Засіяне поле

Культові жіночі статуетки з глини. Ранньотрипільська культура.

Поселення Лука-Врублевецька на Дністрі. 

Хмельницька область.

Богині орачів-оріїв (невеликі глиняні жіночі фігурки) мали на тілі особливі символічні знаки. На місці грудей зображали подвійну спіраль, а на животі або на лоні — ромб, розділений на чотири долі. В кожну долю ще в сиру глину до випалювання втискали по одній хлібній зернині.

Цей ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле і в той же час це родюче місце богині, плід у її лоні.

Існує думка, що такі зображення наносилися і на тіла трипільських жінок шляхом татуювання. А вже потім магічні малюнки перенеслися на одяг — вишивану сорочку, плахту, тканий пас, рушник, килим, ряднику і багато іншого.

Трипільський ромб, розділений на 4 долі

з зернятом у кожній долі.

Трипільський ромб досі, свідомо чи ні, відтворюють в національних орнаментах усіх регіонів України, а також на священицьких ризах християн. Зокрема на фелоні (довгої ззаду і короткої спереду широкої накидки з вирізом для голови)зі спини нашивають два знаки: вгорі, на рівні серця, хрест або розп’яття, а внизу, на рівні колін, повернутий на 45° квадрат (за наказом Пілата, камінь, котрим було привалено вхід до печери з тілом Христа, було опечатано чотирма восковими печатками на чотирьох сторонах, котрі утворили трипільський ромб).

Жіноча сорочка, 40-і рр. XX ст., с. Синевір,

Міжгірський район, Закарпатської обл.

Якщо брати до уваги жіночі сорочки, то практично у всіх регіонах ми бачимо велику кількість перекреслених ромбів — засіяного поля. Цей символ присутній на рукавах (що завжди найбагатше зашивалися в жіночих сорочках), та й на інших елементах. Дуже важливим було зашити ромбами поділ сорочки, щоб вона стала справжнім оберегом для жінки. Хоча і вважається, що деяким областям притаманні рослинні візерунки, але беручи до уваги те, що матеріальні свідчення (вишитий одяг) в основному датований не раніше, ніж кінцем XVIII – початком XIX сторічь, то твердження, що вони є історично притаманні тій чи іншій області не може бути стовідсотково вірним.

Зокрема, якщо звернути на ткані предмети вжитку (килими, паси, рядна, плахти), фрагменти яких збереглися з більш давніх часів, то можна зробити висновок, що через якісь історичні чи соціальні процеси візерунки, якими прикрашали свій одяг жінки з оберегових перетворились в оберегово-декоративні, або взагалі в просто декоративні.

С. Остап'є. "В поліх" сорочка оздоблена смугою

12-15 см у вигляді "ромбів", хрестів, "ключів",

"млинків", вирізування. Полтавщина.

Орнамент на плахті,

експонат Національного центру народної культури

“Музей Івана Гончара”

Сорочки жіночі вишиті.

Рівненська обл. Поч. ХХ ст.

експонат Національного центру народної культури

“Музей Івана Гончара”

Сорочки жіночі вишиті.

Волинська, Рівненська обл.

експонат Національного центру народної культури

“Музей Івана Гончара”

В публікації використані фотоматеріали Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”, українського національного порталу "Аррата", порталу "Український сувенір".